Переклад українською
Translation by Anton Bozhuk
Sanri / Омана
Зсередини
мізки мої
регіт рве,
йде кожна в танок
стіна…
До чого
побоювання
призведе?
Мов крижаніє серце,
не по собі
стає…
Хтось наче кров мою п’є,
Тільки душі не вб’є…
Спасіння нема!..
Rituel / Ритуал
[ Порожньо,
все знищено…]
Віджени свій страх,
Наче тих комах!
Відкинь біль цей,
Ходи до танцю!
Monoton / Монотонність
Ми були посеред
небесних сфер,
твоя рука
мою вхопила –
і тепер
ми падаємо
Із-під небес –
не знали, що таке
відбудеться з нами,
це кінець…
Пропащі душі
вітер далі все жене –
і хто вже згадає
тебе й мене?..
Все не вічне, усе мине…
Kasvetli Kutlama / Несвітлий маскарад
Поглине колір
будь-який
чорна діра,
розчинить звуки всі вона…
Гнилих наскрізь душ
несвітлий [той] маскарад
іде без радості
в нікуди –
й мене
вічне те
небуття
на дні
пригорне…
Insanlar / Люди
Нащо вам
молитви на вітер,
нащо вам
у бруд чобітьми
затоптувати квіти…
Нащо вам
на вітер молитви,
нащо вам
темряву хвалити…
Ця уся краса
полине в небеса,
всіма зневажена
і втрачена…
Ця уся краса
полине в небеса,
ніщо – її ціна,
ніщо – вона…
Belirdi Gece (Musallat) / Ніч настала (Привид)
Мовчи,
не кричи
сьогодні вночі,
мовчи,
не кричи,
згасло світло свічі –
не знає ніхто,
не чує ніхто,
не бачить ніхто…
Ruh / Душа
Я не янгол,
я не сатана –
поклич мене,
коли ти одна;
я не янгол,
я не сатана –
душу можу
випити до дна…
Я належу лише ночі,
я нічий,
та на лівім білосніжнім
твоїм плечі
спокій можу я здобути,
довкола обкрутившись,
ніби змія –
і ти моя…
Kemir Beni / Самоїдство
Днями, місяцями
я – жива руїна,
на землі цій сам я,
мов жива руїна…
Втеча до екрану
від життя рутини;
доля невблаганна,
я – жива руїна…
У пітьмі зникаю,
та ж в очах картина;
виходу немає,
я – жива руїна!
Bozbulanik / Похмура сірість
Закривавлені мої руки,
в очах твоїх глибока ніч:
в їхню порожнечу лине крик мій –
без сенсу і марно так…
Для мене сонця більш нема –
поглинула мій світ пітьма…
Soluk / Блідість
Іди до нас
в останній раз,
геть від ідолів
до світла…
Що вивчив – не забувай,
свій шлях шукай,
не нахиляй
голови
перед нікчемами!
Будоване
розвали
своєю рукою –
не чекай, коли воно згниє;
те, що не вічне – давно не твоє,
ні, не твоє…
Asimilasyon / Асиміляція
Чума!
Коли сам не захистився – порятунку тобі нема!
Пильнуйся від шкідників
і не копай собі могилу сам – он вже зійшла зоря!
Під сонцем голови киплять,
звідусіль летить
божевільне виття –
“Асиміляція”!
О ні!
Усіх несхожих буде знищено –
наказ видано…
Uzakta / Де ти була?..
Темрява
нежива,
сонце в ній
начебто догора…
Де ти була?
Не прибула,
не обійняла,
не забрала…
Немовби став я кам’яний –
ти ж мене зміни…
Narin Yalnizlik / Ласкава тиша
Коли вимикаю телевізора,
коли всі звуки згасають,
коли тіні нарешті додолу впадуть –
я сам
у тиші
ласкавій…
Коли з вечора й до ранку
уникаю тих, чиї серця мов камінь,
коли опускаю фіранки –
я сам
у тиші
ласкавій…
Hayaller? / Мариться?
Розвіялось, немов туман,
усе, що тільки я мав –
міць втратила
рука моя…
В омані я –
чи то було, чи ні?
Скажи мені…
Чуєш голос мій?
Бачиш образ мій?
Чуєш голос мій,
чи вже, може, ні?
Бачиш образ мій?
Скажи мені…
Katarsis / Катарсис
Пробач, пробач,
я благаю (біля ніг),
пробач, пробач,
я прохаю…
Ти в моїх
мріях
і у снах,
і поблизу
уночі
лише ти…
Те, що є весь час
знов і знов для нас…
Uctu Belirsizlige (Там, де вітер)
Далі йду
самотньо, як і завжди.
Потоками дощ
змива твої сліди…
Світлою
здалася ти мені;
секунда –
і стрімко ти
летиш у сонця промені…
О, не йди
з днів моїх сумних…
Ось ти вже йдеш –
а я залишив небо
і в ньому тебе,
там, де вітер…
Gercekten Ozleyince (Справжній сум)
Як же так – один ти вже…
Ціна за все
у житті є,
за кожний крок, який
ми зробили:
вона – розміром у самотність…
І тільки так, і тільки так…
Як же так – один ти вже…
Право на свій вибір
усі мають,
бо вони такі, як я,
бо вони такі, як ти…
Люди всі ходять тими ж дорогами,
та вони говорять різними мовами…
І тільки так, і тільки так…
Як же так – один ти вже…
Yanimda / Ти в мене є
Не зрозумів ніхто й не взнав,
що в мене ти тепер є;
нехай це лиш примарний знак –
ти є, навіки моя…
І сталось так, як я чекав…
Kuruyordu Nehir / Пересохле джерело
Знов я так і не зумів
старих позбутись почуттів –
але зникла мрія та, що була
ковтком води з сухого джерела…
Несе минуле голоси –
на них вже не відповіси…
ковтком води з сухого джерела…
Durdu Dünya / Хай світ завмре
Блукаю цілу ніч
порожніми вулицями –
там, де бракує удень
кисню легеням моїм…
Туман вологою вкрива
бруковані шляхи…
Торкнутися б твого плеча
на мить одну хоча б –
щоб світ завмер,
пішов з-під ніг
у небуття –
я хочу знов
прожити ці відчуття…
Хай світ зупиниться
й летить у небуття –
приходять знов
у мрії ці відчуття…
Прибило вітром до берега –
забрала компас вода,
не знає ніхто, де я,
і кисню в легенях нема…
Туман вологою вкрива
бруковані шляхи…
Торкнутися б твоїх плечей,
подалі від чужих очей –
щоб світ завмер,
пішов з-під ніг
у небуття –
я хочу знов
прожити ці відчуття…
Хай світ зупиниться
й летить у небуття –
приходять знов
у мрії ці відчуття…
Хай зникне все,
хай будемо лиш ти і я –
щоб знов і знов
прожити ці почуття…
Хай зникнуть всі,
залишимося ти і я –
приходять знов
у мрії ці відчуття…
Disko Anksiyete / Панічне диско
У глибокім сні
дихати ні́чим мені,
нічи́м не поворушить,
моє тіло тремтить – щомить…
Серцебиття
рве душу на шмаття,
усе тіло щемить,
воно далі тремтить – щомить…
Примари, куди не глянь
кружляють зловісно
у панічному диско!
İzole / Ізоляція
Перед очима все закрила темрява –
у безодні неначе;
з небес у пекло несподіваний провал
я пережив – і плачу…
Ніч із днем у танці
спокійно-загадковім,
ніч із днем у танці
між статуй мармурових…
La Maldad / Негатив
Все, що відчуваю –
порожнеча;
все, що відчуваю –
лише заціпеніння.
Я спостерігаю
за тонкими контурами
тіней ритмічних,
котрі прикрашають стіни.
Негатив
по п’ятах,
негатив
попереду.
Дав волю собі
я уночі – побачимо…
Від звуків страшних
здригнулася підлога
і стіни колір свій змінили
на темно-червоний!
Негатив
по п’ятах,
негатив
попереду.
Спітнілий весь,
зі сну повертаюсь
у цей реальний світ,
де тіні продовжують
свій про́клятий танок.
Renksiz / Знебарвлення
Ті чудові дні
назавжди
залишилися в тіні –
ними мариш ти…
Мрії наші руйнуючи,
хижий час
невблаганно усупереч
марнує і нас…
Порятуй мене
від знебарвлення[,
знеособлення]…
Sonbahar / Осінь
На що чекаю я?
Туман в очах моїх –
восени
час мені
в чотири стіни,
знов у сни,
без межі –
у міражі,
де я кричу –
хто б почув…
Де подітись від страхів?
Вогнище вітер злий згасив…
У міражі – нема межі;
я знов кричу –
хто б почув…
Girdap / Вир
Я залишився один
серед старих руїн;
десь віддалік –
лише глузливий сміх.
Все життя
йде стрімголов
у вир;
незворушно затих
я у полоні моїх
зневір…
Yükseliyor Deniz / Морський приплив
Спустошені шляхи покинуті
невтомний дощ повідмивав.
Застиг у розпачі краєвид –
знекровлено поблід;
де всюди сміх лунав –
гуляє лиш луна…
І надійшов морський приплив –
собою той край накрив,
де більш життя нема…
Ağıt / Елегія
Готовий заповіт,
позаду всі гіркі жалі,
ближче до зірок
душа злетить,
тіло ж упокоїться
в землі…
Прощається
з живими ця душа –
в останній раз
посеред вас…